فَطَافَ عَلَيۡهَا طَآئِفٞ مِّن رَّبِّكَ وَهُمۡ نَآئِمُونَ
Але вночі, коли вони спали, сад вразила кара твого Господа!
فَأَصۡبَحَتۡ كَٱلصَّرِيمِ
І зранку сад був схожий на темну ніч.
فَتَنَادَوۡاْ مُصۡبِحِينَ
На світанку вони почали гукати одне одного:
أَنِ ٱغۡدُواْ عَلَىٰ حَرۡثِكُمۡ إِن كُنتُمۡ صَٰرِمِينَ
«Ходіть на ваше поле, якщо ви прагнете зібрати плоди!»
فَٱنطَلَقُواْ وَهُمۡ يَتَخَٰفَتُونَ
Ось вони рушили туди, нашіптуючи одне одному:
أَن لَّا يَدۡخُلَنَّهَا ٱلۡيَوۡمَ عَلَيۡكُم مِّسۡكِينٞ
«Не впускайте туди сьогодні жодного бідняка!»
وَغَدَوۡاْ عَلَىٰ حَرۡدٖ قَٰدِرِينَ
Вони йшли туди з наміром, впевнені в своїх силах.
فَلَمَّا رَأَوۡهَا قَالُوٓاْ إِنَّا لَضَآلُّونَ
Але коли вони побачили сад, то сказали: «Невже ми заблукали?
بَلۡ نَحۡنُ مَحۡرُومُونَ
Та ж ні! Ми зазнали втрат!»
قَالَ أَوۡسَطُهُمۡ أَلَمۡ أَقُل لَّكُمۡ لَوۡلَا تُسَبِّحُونَ
Найкмітливіший серед них сказав: «Невже я не говорив вам, що треба було прославити Аллага?»