وَإِذَا ٱلۡجَحِيمُ سُعِّرَتۡ
і коли пекло запалає,
وَإِذَا ٱلۡجَنَّةُ أُزۡلِفَتۡ
і коли рай наблизиться –
عَلِمَتۡ نَفۡسٞ مَّآ أَحۡضَرَتۡ
дізнається душа, що приготувала собі вона!
فَلَآ أُقۡسِمُ بِٱلۡخُنَّسِ
Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими,
ٱلۡجَوَارِ ٱلۡكُنَّسِ
що швидко плинуть і зникають!
وَٱلَّيۡلِ إِذَا عَسۡعَسَ
І ніччю, що розсіюється,
وَٱلصُّبۡحِ إِذَا تَنَفَّسَ
і світанком, коли займається він.
إِنَّهُۥ لَقَوۡلُ رَسُولٖ كَرِيمٖ
Воістину, це — слова посланця шляхетного!
ذِي قُوَّةٍ عِندَ ذِي ٱلۡعَرۡشِ مَكِينٖ
Володаря сили біля Володаря трону, могутнього,
مُّطَاعٖ ثَمَّ أَمِينٖ
якому коряться, вірному!1
وَمَا صَاحِبُكُم بِمَجۡنُونٖ
І що ваш товариш не божевільний,
نتائج البحث
