لَعَمۡرُكَ إِنَّهُمۡ لَفِي سَكۡرَتِهِمۡ يَعۡمَهُونَ
Клянуся твоїм життям! Вони блукали в своєму сп’янінні,
فَأَخَذَتۡهُمُ ٱلصَّيۡحَةُ مُشۡرِقِينَ
а на сході сонця уразив їх крик.
فَجَعَلۡنَا عَٰلِيَهَا سَافِلَهَا وَأَمۡطَرۡنَا عَلَيۡهِمۡ حِجَارَةٗ مِّن سِجِّيلٍ
Ми перевернули місто догори ногами й пролили на них дощ із каміння з обпаленої глини.
إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَٰتٖ لِّلۡمُتَوَسِّمِينَ
Воістину, в цьому знамення для тих, хто здатний бачити!
وَإِنَّهَا لَبِسَبِيلٖ مُّقِيمٍ
Було воно на помітній дорозі.
إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗ لِّلۡمُؤۡمِنِينَ
Воістину, в цьому знамення для віруючих!
وَإِن كَانَ أَصۡحَٰبُ ٱلۡأَيۡكَةِ لَظَٰلِمِينَ
Жителі аль-Айкі були нечестивцями,
فَٱنتَقَمۡنَا مِنۡهُمۡ وَإِنَّهُمَا لَبِإِمَامٖ مُّبِينٖ
тож Ми помстилися їм. Воістину, ці два міста були на видному шляху.
وَلَقَدۡ كَذَّبَ أَصۡحَٰبُ ٱلۡحِجۡرِ ٱلۡمُرۡسَلِينَ
Жителі аль-Хіджру вважали посланців за брехунів.1