إِذَا ٱلسَّمَآءُ ٱنفَطَرَتۡ
Коли небо розколеться,
وَإِذَا ٱلۡكَوَاكِبُ ٱنتَثَرَتۡ
і коли зорі посиплються,
وَإِذَا ٱلۡبِحَارُ فُجِّرَتۡ
і коли моря зіллються,
وَإِذَا ٱلۡقُبُورُ بُعۡثِرَتۡ
і коли могили перекинуться –
عَلِمَتۡ نَفۡسٞ مَّا قَدَّمَتۡ وَأَخَّرَتۡ
дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила.
يَـٰٓأَيُّهَا ٱلۡإِنسَٰنُ مَا غَرَّكَ بِرَبِّكَ ٱلۡكَرِيمِ
О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого,
ٱلَّذِي خَلَقَكَ فَسَوَّىٰكَ فَعَدَلَكَ
Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував тебе
فِيٓ أَيِّ صُورَةٖ مَّا شَآءَ رَكَّبَكَ
в такому вигляді, в якому побажав Господь твій?
كَلَّا بَلۡ تُكَذِّبُونَ بِٱلدِّينِ
Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд!
وَإِنَّ عَلَيۡكُمۡ لَحَٰفِظِينَ
Та, воістину, над вами є наглядачі –