ﮘ
surah.translation
.
ﰡ
Аліф. Лям. Ра. Це — знамення Писання ясного!
Воістину, Ми зіслали його як арабський Коран — можливо, ви зрозумієте!
Ми розповідаємо тобі найкращу з розповідей, відкриваючи в одкровенні цей Коран, хоч раніше ти про це нічого не знав.
Ось сказав Юсуф батьку своєму: «Батьку мій! Я бачив одинадцять зірок, сонце й місяць. Я бачив, як вони вклонялися мені!»
Той сказав: «Сину мій! Не розповідай цього сну братам своїм, а то вони замислять щось підступне проти тебе. Воістину, шайтан для людини — справжній ворог!
Господь твій обере тебе, навчить тлумачити сни й сповнить милість Свою для тебе й роду Якуба так, як Він сповнив її ще раніше для двох твоїх батьків — Ібрагіма та Ісхака. Воістину, твій Господь — Всезнаючий, Мудрий!»
Істинно, Юсуф і брати його стали знаменнями для тих, хто запитує.
Ось вони сказали: «Юсуф і його брат миліші для нашого батька, ніж ми. Але ж нас ціла група! Воістину, наш батько в справжній омані.
Вбийте Юсуфа або киньте в іншій землі. Тоді обличчя батька вашого повернеться до вас, а потім ви станете праведними людьми!»
Але один із них сказав: «Не вбивайте Юсуфа, а киньте на дно колодязя. Якийсь караван підбере його — якщо ви справді хочете щось зробити!»
Вони сказали: «Батьку наш! Чому не довіриш нам Юсуфа? Воістину, ми — добрі порадники для нього.
Відішли його завтра з нами! Він побігає та пограється, а ми будемо охороняти його!»
Той відповів: «Мені буде сумно, як ви заберете його. І я боюся, що його з’їсть вовк, коли ви будете неуважні».
Вони сказали: «Якщо вовк з’їсть його, коли нас ціла група, то ми, справді, будемо тими, хто втратить усе!»
І коли вони пішли з ним і погодилися скинути його на дно колодязя, то Ми відкрили йому: «Ти нагадаєш їм про цей вчинок їхній, коли вони й не впізнають тебе!»
А ввечері вони прийшли до свого батька з плачем
і сказали: «Батьку наш! Ми змагалися, а Юсуфа залишили з нашими речами, і вовк з’їв його! Хоч ти й не віриш нам, але ми кажемо правду!»
І вони принесли сорочку його, заплямовану фальшивою кров’ю. [Батько] сказав: «Та ж ні, це спокусили вас душі ваші! Але терпіння — благо. В Аллага слід шукати допомоги від того, про що ви розповідаєте!»
І прийшов караван, а з нього послали чоловіка, який мав набрати води. Він спустив свій бурдюк і вигукнув: «Яка радість! Тут хлопчик!» І вони сховали його, наче товар. Та Аллаг знав про те, що роблять вони!
Його продали за мізерну ціну, за лічені діргами! Вони не знали справжньої вартості його!
Той чоловік із Єгипту, який купив його, сказав дружині своїй: «Приготуй йому добре місце! Можливо, він принесе нам користь або ми візьмемо його за сина». Так Ми утвердили Юсуфа на цій землі та навчили його тлумачити сни. Аллаг виконує Свій наказ, але більшість людей цього не знає!
А коли він досягнув повноліття, Ми дарували йому мудрість і знання. Так Ми винагороджуємо тих, які роблять добро!
Жінка, в будинку якої він жив, почала зваблювати його. Вона зачинила двері й сказала: «Йди до мене!» Той відповів: «Рятуй мене Аллаг! Воістину, Він — Господь мій, а найкращий притулок — у Нього! Воістину, не матимуть успіху несправедливі!»
Вона бажала його, й він забажав би її, якби не побачив знак від Господа свого. Так Ми відвернули від нього зло й нечистоту. Воістину, він — один із Наших щирих рабів!
Вони кинулися до дверей, і вона розірвала йому сорочку на спині. Біля дверей вони наштовхнулися на її господаря. Вона вигукнула: «Яке може бути покарання тому, хто хотів зла дружині твоїй? Тільки в’язниця чи болісна кара!»
[Юсуф] сказав: «Вона сама прагнула спокусити мене!» А свідок з її родини розсудив так: «Якщо сорочка його розірвана спереду, то вона сказала правду, а він — брехун!
Але якщо його сорочка розірвана на спині, то вона збрехала, а він – правдивий!»
І коли [господар] побачив, що сорочка розірвана на спині, то сказав: «Це щось із ваших жіночих хитрощів! Воістину, великі хитрощі ваші!
Юсуфе! Забудь про це. А ти проси прощення за свій злочин. Воістину, ти скоїла гріх!»
. Жінки в місті почали говорити: «Дружина шляхетного чоловіка намагалася звабити свого молодого раба! Він розпалив її пристрасть. Воістину, ми бачимо, що вона в справжній омані!»
Коли та почула про їхні плітки, то послала за ними, приготувала їм ложа й дала кожній із них ніж. Вона сказала: «Вийди до нас!» І коли ті побачили його, то так захопилися ним, що порізали собі руки. І вигукнули: «Борони Аллаг! Це ж не людина, а благородний ангел!»
Вона сказала: «Ось той, через кого ви мені дорікали! Я справді намагалася звабити його, але він відмовився. Якщо він не зробить того, що я наказала йому, то потрапить до в’язниці й буде одним із принижених!»
Той сказав: «Господи! В’язниця миліша для мене, ніж те, до чого вони мене закликають! Якщо ти не відвернеш хитрощів їхніх, то я піддамся їм і буду одним із нерозумних!»
Господь його відповів йому й відвернув хитрощі їхні. Воістину, Він — Всечуючий, Всезнаючий!
Потім їм видалося — після того, як вони побачили докази — що його все одно треба кинути до в’язниці на певний час.
Разом із ним потрапили до в’язниці ще два юнаки. Один із них сказав: «Я бачив, що вичавлюю сік із винограду». А другий сказав: «Я бачив, що несу на голові хліб, який дзьобають птахи. Розтлумач нам це, ми бачимо, що ти — один із праведників!»
Він сказав: «Не встигнуть вам принести їжу, якою вас годують, як я вже розтлумачу ваші сни. Це з того, чого навчив мене Господь мій. Воістину, я залишив релігію людей, які не вірують в Аллага й не вірують у наступне життя!
Я йду за релігією моїх батьків — Ібрагіма, Ісхака та Якуба. Не годиться нам додавати щось Аллагу в поклонінні! Така ласка Аллага до нас та інших людей, але більшість людей не дякують!
О мої друзі по в’язниці! Краще різні боги чи Аллаг — Єдиний, Всепереможний?
Ви поклоняєтеся тільки іменам, якими назвали їх ви та ваші батьки. Аллаг не відсилав про них жодного доказу. Але рішення належить тільки Аллагу. Він наказав вам не поклонятися нікому, крім Нього! Така істинна релігія, але ж більшість людей не знають!
О мої друзі по в’язниці! Один із вас буде наливати вино своєму володарю, а другого розіпнуть, і птахи будуть клювати з його голови. Вже вирішено справу, про яку ви запитували!»
І він сказав тому з них, якого вважав врятованим: «Згадай про мене перед володарем своїм!» Але шайтан змусив його забути про цю згадку перед володарем, тож [Юсуф] був у в’язниці ще кілька років.
Ось цар сказав: «Я бачив сімох товстих корів, яких пожирають семеро худих. А ще сім колосків — одні з них зелені, а інші сухі. О наближені! Поясніть мені сон мій, якщо можете ви тлумачити сни!»
Ті сказали: «Це — якісь розрізнені видіння! А ми не вміємо тлумачити таких снів!»
Але один із тих двох, який урятувався, раптом згадав після довгого часу й сказав: «Я розповім вам тлумачення! Тільки відішліть мене!»
«Юсуфе! О правдивий! Розкажи нам про сімох товстих корів, яких пожирають семеро худих. І сім колосків — одні з них зелені, а інші сухі. Це треба для того, щоб я повернувся до людей і, можливо, будуть знати вони!»
Той відповів: «Ви будете сіяти сім років, важко працюючи. Зібраний урожай залишайте в колосках, окрім малої частини — того, що ви будете їсти!
Потім, після цього, настане сім важких років, які з’їдять те, що ви приготували раніше, крім малої частини — того, що ви збережете!
Потім, після цього, настане рік, у який люди дочекаються дощу, й настане час для віджимання!»
Тоді цар наказав: «Приведіть його до мене!» І коли прийшов посланець, той сказав: «Повертайся до свого володаря й спитай, що сталося з тими жінками, які порізали собі руки? Воістину, Господь мій знає про хитрощі їхні!»
[Цар] запитав: «Що ви скажете про те, як намагалися звабити Юсуфа?» Ті жінки відповіли: «Борони Аллаг! Ми не знаємо про нього нічого поганого!» А дружина того шляхетного чоловіка сказала: «Ось тепер відкрилася істина! Це я намагалася звабити його, а він — один із правдивих!
Я кажу це для того, щоб [чоловік] знав, що я не зрадила йому потаємно, і що Аллаг не допомагає хитрощам тих, хто зраджує!
Я не виправдовую себе, бо людська душа закликає до зла, хіба що змилується над нею Господь мій. Воістину, мій Господь — Прощаючий, Милосердний!»1
Цар сказав: «Приведіть його! Я зроблю його своїм наближеним!» А коли він поговорив із ним, то сказав: «Сьогодні ти отримав коло нас посаду й довіру!»
Той відповів: «Постав мене над скарбницями землі, адже я охоронець надійний і знаючий!»
Так Ми укріпили Юсуфа на землі, тож він міг оселитися там, де захоче. Ми даруємо милість Нашу, кому побажаємо, і Ми не загубимо винагороди праведників!
Винагорода наступного життя краща для тих, які увірували й були богобоязливими!
І ось прибули брати Юсуфа та ввійшли до нього. Він упізнав їх, та вони не впізнали його.
Коли він наділив їх припасами, то сказав: «Приведіть до мене свого брата, сина вашого батька. Невже ви не бачите, що я дарую повну міру та що я — найгостинніший із господарів?
А якщо ви не приведете його, то я не наповню вашої міри. І тоді не наближайтеся до мене!»
Ті відповіли: «Ми спробуємо вмовити його батька. Справді, ми неодмінно зробимо це!»
А він сказав слугам: «Підкладіть принесені ними гроші до в’юків їхніх. Можливо, вони знайдуть їх, коли повернуться до своїх родин і, можливо, вони прийдуть сюди знову!»
І коли вони повернулися до свого батька, то сказали: «Батьку наш! Буде відмовлено нам у мірі. Відпусти з нами нашого брата, тож ми отримаємо міру свою. Справді, ми будемо охоронцями його!»
Той сказав: «Невже я довірю його вам так, як колись довірив його брата? Найкращий охоронець — Аллаг! А Він — Наймилостивіший із милостивих!»
І коли вони відкрили свої в’юки, то віднайшли там гроші, які повернули їм. Вони сказали: «О батьку наш! Чого ж можна побажати іще? Наші гроші нам повернули. Ми забезпечимо наші родини, збережемо нашого брата й отримаємо додатково верблюжий в’юк! Така міра буде легкою!»
Той відповів: «Я не відішлю його з вами, доки ви не заприсягнетесь Аллагом, що неодмінно приведете його, якщо тільки не станеться з вами лихо!» І коли вони присягнули, то він сказав: «Аллаг — Опікун того, що сказано нами!»
Він сказав: «Не заходьте туди через одні ворота, а йдіть різними. Я нічим не зможу вам допомогти проти волі Аллага. Рішення належить лише Аллагу. На Нього я покладаюся й на Нього нехай покладають сподівання ті, хто сподівається!»1
І коли вони ввійшли саме так, як наказав їм батько, то він нічим не міг їм допомогти проти волі Аллага. Але бажання в душі Якуба вдовольнилося! Воістину, він мав знання, якого Ми навчили його, але ж більшість людей цього не знає.
І коли вони ввійшли до Юсуфа, то він притулив до себе брата й сказав: «Воістину, я — твій брат. Не журися через те, що робили вони».
Коли він наділив їх припасами, то у в’юк свого брата підклав келих. А далі вісник заголосив: «О ви, люди з каравану! Воістину, ви — крадії!»
Ті обернулися й запитали: «Що ви загубили?»
Їм відповіли [глашатаї]: «Загубили чашу царя. Хто її принесе, той отримає верблюжий в’юк. І я відповідаю за це!»
Ті сказали: «Клянемося Аллагом, ви знаєте, що ми не прийшли сюди ширити безчестя на землі. І ми — не крадії!»
Але їм відповіли: «Якою ж буде відплата в тому разі, якщо ви — брехуни?»
[Брати Юсуфа] сказали: «Відплатою тому, в чиєму в’юку її знайдуть, буде він сам. Так ми винагороджуємо нечестивців!»
[Юсуф] почав обшукувати їхні мішки раніше за мішок свого брата. А потім він витягнув [чашу] з мішка свого брата! Така Наша хитрість для Юсуфа, бо інакше він не міг затримати брата згідно з законом царя, якби цього не побажав Аллаг. Ми підносимо на вищий щабель, кого побажаємо! І над кожним знаючим є ще більш Знаючий!»1
А ті сказали: «Якщо вкрав він, то ще раніше крав його брат!» Юсуф приховав це в собі й не відкрився їм, а тільки подумав: «Але й гірке ж ваше становище! Аллаг знає про те, що вигадуєте ви!»1
Ті відповіли: «О шляхетний чоловіче! Воістину, його батько вже старий. Тож затримай замість нього когось іншого серед нас. Воістину, ми бачимо, що ти — праведник!»
Той сказав: «Рятуй Аллаг, щоб ми затримали когось іншого, а не того, у кого знайшли нашу річ! Тоді ми були б несправедливі!»
Коли вони втратили надію забрати його, то зібралися на самоті для розмови. Найстарший із них сказав: «Невже ви не знаєте того, що ваш батько вимагав присягнути перед Аллагом, а також того, як ви скривдили Юсуфа? Я не піду з цієї землі, доки мені не дозволить батько, або Аллаг не винесе свого рішення мені. А Він — найкращий із суддів!
Тож повертайтеся до свого батька й скажіть: «О батьку наш! Воістину, твій син вкрав. Ми свідчимо тільки про те, що знаємо, тож нам було невідомо про потаємне.
Запитай жителів селища, в якому ми були, а також людей каравану, з яким ми повернулися сюди. Ми говоримо правду!»
[Якуб] відповів: «Ваші душі звабили вас, але терпіння краще. Можливо, Аллаг поверне мені всіх разом. Воістину, Він — Всезнаючий, Мудрий!»1
Відвернувся й сказав: «Шкода Юсуфа!» Очі його побіліли від смутку, який він стримував.
[Діти] сказали йому: «Клянемося Аллагом, якщо ти не припиниш згадувати Юсуфа, то заслабнеш або й дійдеш до загибелі!»
Він сказав: «Воістину, зі своїм лихом і журбою я звертаюся тільки до Аллага й знаю від Аллага те, чого не знаєте ви!
О сини мої! Йдіть і відшукайте Юсуфа та його брата. Не втрачайте надії на милість Аллага. Воістину, втрачають надію на милість Аллага тільки невіруючі люди!»
І коли вони ввійшли до [Юсуфа], то сказали: «О шляхетний чоловіче! Лихо зачепило нас та рід наш. Грошей у нас небагато, але даруй нам повну міру й вияви щедрість до нас. Воістину, Аллаг винагороджує тих, які дають пожертви!»
Він сказав: «Чи ви зрозуміли, що зробили з Юсуфом і його братом, коли ще були невігласами?»
Ті запитали: «Невже ти — Юсуф?» Він відповів: «Так, я — Юсуф. А це — мій брат! Аллаг дарував нам Свою милість. Воістину, якщо хто богобоязливий і терплячий, то Аллаг не губить винагороди праведників!»
Вони сказали: «Клянемось Аллагом! Він віддав тобі перевагу, а ми були грішниками!»
[Юсуф] сказав: «Сьогодні я не докоряю вам. Нехай Аллаг простить вас, а Він — Наймилостивіший із милостивих!
Ідіть із моєю сорочкою та вкрийте нею обличчя мого батька, щоб він прозрів. І приведіть до мене всю родину мою!»
Щойно караван вийшов, їхній батько сказав: «Воістину, я відчуваю запах Юсуфа, якщо тільки ви не скажете, що я втратив розум!»
Йому сказали: «Клянемось Аллагом, ти перебуваєш у своїй давній омані!»
І коли прийшов добрий вісник і накрив обличчя його, то він знову став зрячим. І сказав: «Чи я не говорив вам, що знаю від Аллага те, чого не знаєте ви?»
Сказали [сини]: «О батьку наш! Попроси прощення за провини наші, адже ми були грішниками!»
Той відповів: «Я буду просити прощення для вас у Господа вашого! Воістину, Він — Прощаючий, Милосердний!»
І коли вони ввійшли до Юсуфа, то він притулив до себе батьків і сказав: «Входьте до Єгипту безпечно, якщо цього побажає Аллаг!»1
Він підняв своїх батьків на трон, але вони схилились перед ним у земному поклоні. [Юсуф] сказав: «О батьку мій! Це — тлумачення мого давнього сну. Господь мій зробив його правдою. Він учинив зі мною якнайкраще, коли визволив мене з в’язниці, а також коли привів вас із пустелі — після того, як шайтан посіяв ворожнечу між мною та братами моїми. Воістину, мій Господь ласкавий до того, до кого побажає! Воістину, Він — Всезнаючий і Мудрий!
Господь дарував мені владу й навчив мене тлумачити сни. Творець небес і землі, Ти — мій Покровитель у житті земному й наступному! Забери мене відданим Тобі й приєднай мене до тих, які роблять добро!»
Це — звістки про потаємне, які Ми розповідаємо тобі. Ти не був разом із ними, коли вони об’єдналися задля хитрощів.
Більшість людей — хоч би ти й прагнув цього — не увірує.
І ти не просиш у них винагороди, адже це лише нагадування для світів.
Як багато знамень на небесах і на землі, повз які вони проходять і відвертаються!
Більшість із них вірує в Аллага, додаючи Йому рівних у поклонінні.
Невже вони захищені від того, що накриє їх завісою кара Аллага, або й прийде раптово Час, коли вони цього й не відчуватимуть?
Скажи: «Це — мій шлях. Разом із тими, хто йде за мною, я закликаю до Аллага так, як мені дано це зрозуміти. Преславний Аллаг! Я не багатобожник!»
Ще раніше за тебе Ми відсилали до жителів селищ чоловіків, які мали від Нас одкровення. Невже [багатобожники] не подорожували землею та не бачили, яким був кінець тих, хто жив раніше? Наступне життя краще для богобоязливих! То невже ви не розумієте?
А коли посланці впадали у відчай і думали, що їх визнали брехунами, то приходила до них Наша допомога, і Ми рятували, кого бажали. Та не відвернути кари Нашої від грішних людей!
В оповіданні про них є повчання для обдарованих розумом. Це не вигадана розповідь, але підтвердження того, що було раніше, розрізнення кожної речі, прямий шлях і милість для віруючих людей!