Переклад сури طه на الأوكرانية з Mykhaylo Yakubovych - Ukrainian translation
Verse 1
ﭵ
ﭶ
Та. Га.
Verse 2
ﭷﭸﭹﭺﭻ
ﭼ
Ми зіслали тобі Коран не для того, щоб завдати тобі страждань,
Verse 3
ﭽﭾﭿﮀ
ﮁ
а тільки як згадку для тих, хто боїться.
Verse 4
ﮂﮃﮄﮅﮆﮇ
ﮈ
Зіслав його Той, Хто створив землю й високі небеса.
Verse 5
ﮉﮊﮋﮌ
ﮍ
Милостивий утвердився на троні,
Verse 6
Йому належить те, що на небесах і на землі, й те, що між ними, а також те, що під землею.
Verse 7
Чи промовлятимеш уголос, [чи ні] — воістину, Він знає таємне й найбільш приховане!
Verse 8
Аллаг! Немає бога, крім Нього, Йому належать найпрекрасніші імена!
Verse 9
ﮭﮮﮯﮰ
ﮱ
Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу?
Verse 10
Коли Він побачив вогонь і сказав своїм людям: «Зачекайте, я помітив вогонь! Можливо, я принесу вам від нього головню чи знайду за вогнем правильний шлях!»
Verse 11
ﯦﯧﯨﯩ
ﯪ
І коли він підійшов туди, то покликали його: «О Мусо!
Verse 12
Воістину, Я — Господь твій! Зніми взуття своє, воістину, ти опинився у священній долині Тува!
Verse 13
ﭑﭒﭓﭔﭕ
ﭖ
І Я обрав тебе. Слухай те, що відкривається тобі!
Verse 14
Воістину, Я — Бог і немає бога, крім Мене! Тож поклоняйся Мені й звершуй молитву, щоб пам’ятати про Мене!
Verse 15
Воістину, Час настане! Але Я приховаю строк приходу його, щоб відплатити кожній душі за те, в чому вона поспішала!
Verse 16
Нехай не відвертає тебе від Часу той, хто не увірував у нього та йшов за своїми пристрастями. Інакше ти загинеш!
Verse 17
ﭹﭺﭻﭼ
ﭽ
А що це в твоїй правій руці, Мусо?»
Verse 18
Той відповів: «Це — моя палиця. Я спираюся на неї, збиваю листя для своїх овець і для іншого вона годиться».
Verse 19
ﮌﮍﮎ
ﮏ
Аллаг сказав: «Кинь її, Мусо!»
Verse 20
ﮐﮑﮒﮓﮔ
ﮕ
Він кинув її і палиця обернулася на змію та швидко поповзла!
Verse 21
Аллаг сказав: «Візьми її та не бійся! Вона стане тим, чим була.
Verse 22
Поклади свою руку за пазуху й знайдеш її чистою, без жодних плям. Ось тобі ще одне знамення,
Verse 23
ﮫﮬﮭﮮ
ﮯ
щоб Ми показали тобі Наші великі знамення!
Verse 24
ﮰﮱﯓﯔﯕ
ﯖ
Іди до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!»
Verse 25
ﯗﯘﯙﯚﯛ
ﯜ
Муса сказав: «Господи! Розкрий серце моє
Verse 26
ﯝﯞﯟ
ﯠ
і полегши справу мою!
Verse 27
ﯡﯢﯣﯤ
ﯥ
І розв’яжи вузол на вустах моїх,
Verse 28
ﯦﯧ
ﯨ
щоб розуміли вони слова мої.
Verse 29
ﯩﯪﯫﯬﯭ
ﯮ
І дай мені помічника з родини моєї,
Verse 30
ﯯﯰ
ﯱ
Гаруна, брата мого,
Verse 31
ﯲﯳﯴ
ﯵ
і додай мені сил через нього,
Verse 32
ﯶﯷﯸ
ﯹ
та зроби спільником у справі моїй –
Verse 33
ﯺﯻﯼ
ﯽ
щоб ми славили тебе часто,
Verse 34
ﯾﯿ
ﰀ
й згадували тебе часто!
Verse 35
ﰁﰂﰃﰄ
ﰅ
Ти ж бачиш нас!»
Verse 36
ﰆﰇﰈﰉﰊ
ﰋ
Аллаг сказав: «Уже дано тобі те, що ти просиш, Мусо!
Verse 37
ﰌﰍﰎﰏﰐ
ﰑ
Справді, Ми й перед тим були ласкаві до тебе,
Verse 38
ﭑﭒﭓﭔﭕﭖ
ﭗ
коли Ми відкрили твоїй матері те, що відкрили:
Verse 39
«Поклади його в скриню та пусти річкою. Річка винесе його на берег, де його підбере Мій ворог і його ворог». Я простер на тебе Свою любов, щоб ти ріс на Моїх очах!
Verse 40
Приходить сестра твоя й говорить: «Може, вказати вам на того, хто про нього піклуватиметься?» Так Ми повернули тебе твоїй матері, щоб були радісні очі її, і щоб вона не журилася. Потім ти вбив одну людину, та Ми врятували тебе від смутку й випробовували тебе. Ти пробув довгі роки серед жителів Мад’яну, а тепер прийшов вказаний час, о Мусо!
Verse 41
ﮖﮗ
ﮘ
І Я вибрав тебе для Себе!
Verse 42
Рушайте ж, ти і брат твій, із Моїми знаменнями та не забувайте згадувати Мене!
Verse 43
ﮢﮣﮤﮥﮦ
ﮧ
Ідіть до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!
Verse 44
Говоріть із ним лагідно — можливо, він схаменеться або налякається!»
Verse 45
Вони відповіли: «Господи наш! Воістину, Ми боїмося, що він одразу скарає нас чи вчинить несправедливо із нами!»
Verse 46
Аллаг відповів: «Не бійтеся! Я з вами, чую та бачу!
Verse 47
Ідіть до нього та скажіть: «Ми — посланці Господа твого! Відпусти разом із нами інших синів Ісраїля й не знущайся з них. Ми прийшли до тебе зі знаменням від Господа нашого! Мир тому, хто йде прямим шляхом!
Verse 48
Воістину, відкрито нам, що скарають того, хто заперечував і відвертався!»
Verse 49
ﰉﰊﰋﰌ
ﰍ
Фіраун спитав: «Хто ваш Господь, Мусо?»
Verse 50
Той відповів: «Господь наш — Той, Хто дав кожній речі природу її, а потім повів прямим шляхом!»
Verse 51
ﰘﰙﰚﰛﰜ
ﰝ
Фіраун сказав «А що з давніми народами?»
Verse 52
Муса відповів: «Знання про це — тільки в мого Господа, в Писанні. Не помиляється Господь мій, нічого не забуває!»
Verse 53
Він — Той, Хто створив для вас землю ложем і зробив на ній шляхи для вас. Він пролив із неба воду! І Ми виростили завдяки їй пари різних рослин.
Verse 54
Споживайте самі й випасайте на них свою худобу! Воістину, в цьому знамення для тих, хто має розум!
Verse 55
Ми створили вас із землі й у землю вас повернемо. А потім іще раз виведемо вас звідти!
Verse 56
ﮇﮈﮉﮊﮋﮌ
ﮍ
Ми показали йому всі Наші знамення, але він відкинув їх, не визнав
Verse 57
і сказав: «Невже ти прийшов, щоб вигнати нас із землі нашої своїми чарами, Мусо?
Verse 58
Справді, ми покажемо тобі таке саме чаклунство. Тож признач належне місце й час — щоб не порушили його ні ми, ні ти!»
Verse 59
Сказав Муса: «Визначеним часом для вас нехай буде День прикрас. А люди нехай зберуться зранку».
Verse 60
ﮮﮯﮰﮱﯓﯔ
ﯕ
Фіраун пішов, зібрав усіх своїх чаклунів і повернувся.
Verse 61
Муса сказав їм: «Горе вам! Не зводьте на Аллага наклеп, а то Він вразить карою вас! Нещасний той, хто зводить наклеп!»
Verse 62
ﯧﯨﯩﯪﯫ
ﯬ
Ті почали сперечатися між собою, що робити, але говорили вони потайки,
Verse 63
й сказали: «Ці двоє — чаклуни. За допомогою своїх чарів вони прагнуть вигнати вас із вашої землі та звести вас із вашого найкращого шляху!
Verse 64
Тож приготуйте всі свої хитрощі й вийдіть єдиною лавою! Сьогодні успіху досягне той, хто переможе!»
Verse 65
Вони запитали: «О Мусо! Чи будеш кидати [палицю] першим чи, може, будемо перші ми?»
Verse 66
Той відповів: «Ні, нехай уже ви будете перші!» І через чари їхні здалося йому, що мотузки й палиці їхні почали рухатися.
Verse 67
ﭫﭬﭭﭮﭯ
ﭰ
І відчув Муса страх у душі своїй.
Verse 68
ﭱﭲﭳﭴﭵﭶ
ﭷ
Ми сказали: «Не бійся! Воістину, ти подолаєш їх!
Verse 69
Кинь те, що в твоїй правій руці, і воно негайно проковтне те, що зробили вони, бо то тільки хитрощі чаклуна! Не переможе чаклун, де б він не був!»1
Verse 70
І тоді впали чаклуни в земному поклоні й сказали: «Ми увірували в Господа Муси й Гаруна!»
Verse 71
[Фіраун] сказав: «Невже ви повірили йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, той, хто навчив вас чар! Я накажу відрубати вам руки й ноги навхрест і розіпнути вас на пальмових стовбурах! Тоді ви дізнаєтесь, чия кара сильніша й довговічніша!»
Verse 72
Вони відповіли: «Ми не віддамо тобі переваги перед тим, що прийшло до нас із ясних доказів, і перед Творцем нашим. Кажи свій вирок! Але ж він чинний тільки в цьому житті!
Verse 73
Воістину, Ми увірували в Господа нашого, щоб простив Він гріхи наші й чаклунство, до якого ти силував нас. А Аллаг — Кращий та Вічний!»
Verse 74
Хто постане перед Господом своїм грішником, той опиниться в геєні, де він не помре й не буде жити.
Verse 75
А ті, які постануть перед Ним віруючими, які робили добрі вчинки, ті опиняться на найвищих ступенях –
Verse 76
у садах Едену, де течуть ріки. І будуть вони там вічно! Це — винагорода для тих, хто очистився.
Verse 77
Справді, Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами й проклади для них суху дорогу в морі! Не бійся, що тебе наздоженуть, і не лякайся!»
Verse 78
Фіраун вирушив їм навздогін разом зі своїм військом, але море накрило його.
Verse 79
ﭭﭮﭯﭰﭱ
ﭲ
Так Фіраун ввів свій народ в оману й не повів правильним шляхом.
Verse 80
О сини Ісраїля! Ми врятували вас від ворога! Та Ми ще раніше обіцяли вам це на правому схилі гори. Також Ми дарували вам манну й перепелів.
Verse 81
Їжте блага, якими Ми наділили вас, але не порушуйте дозволеного, інакше впаде на вас Мій гнів. Той, на кого впав гнів Мій, гине!
Verse 82
Воістину, Я прощаю тим, які покаялися, увірували, робили добро та йшли далі прямим шляхом!
Verse 83
ﮟﮠﮡﮢﮣﮤ
ﮥ
Чому ти так швидко залишив свій народ, о Мусо?
Verse 84
Той відповів: «Вони йдуть слідом за мною! Я ж поспішав до Тебе, Господи, щоб Ти був задоволений мною!»
Verse 85
Аллаг сказав: «Ми випробовували народ твій після того, як ти пішов! Їх збив із прямого шляху самарянин!»
Verse 86
Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?»
Verse 87
Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] – так само зробив і самарянин».
Verse 88
Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його».1
Verse 89
Невже вони не бачили, що він не говорить із ними й не може ні завдати їм шкоди, ні принести користі?
Verse 90
Справді, Гарун уже говорив їм: «Народе мій! Вас лише спокушають цим! Воістину, ваш Господь — це Милостивий! Ідіть за мною та слухайтесь наказів моїх!»
Verse 91
Вони відповіли: «Ми не перестанемо поклонятися йому, поки не повернеться до нас Муса».
Verse 92
А той сказав: «О Гаруне! Що завадило тобі, коли ти побачив оману їхню,
Verse 93
ﮏﮐﮑﮒﮓ
ﮔ
йти за мною? Чому ти не послухався мого наказу?»
Verse 94
Той відповів: «О сину моєї матері! Не тримай мене за бороду й за голову! Я боявся, що ти скажеш: «Ти посіяв розбрат між синами Ісраїля та не послухався слова мого!»
Verse 95
ﮩﮪﮫﮬ
ﮭ
Муса сказав: «О самарянине! А ти чого хотів?»
Verse 96
Той відповів: «Я бачив те, чого не бачили вони. Я взяв жменю піску зі слідів посланця й кинув її [у вогонь], бо саме так я захотів зробити!»
Verse 97
Муса вигукнув: «Вийди геть! Воістину, в нинішньому житті ти будеш говорити: «Не торкайтеся мене!» І чекає тебе обіцяне й не омине тебе воно! Поглянь на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його, а потім розвіємо попіл над морем!
Verse 98
Ваш Бог — тільки Аллаг, окрім Якого немає бога, і Він осягає знанням кожну річ!»
Verse 99
Так Ми розповідаємо тобі звістки про те, що вже минуло. І Ми дали тобі від Себе нагадування!
Verse 100
І хто відвернеться від цього, той понесе в День Воскресіння важкий тягар.
Verse 101
І буде він із ним вічно. Який же лихий цей тягар!
Verse 102
Того Дня засурмлять у ріг, і буде зібрано грішників, і будуть вони синьоокі.
Verse 103
ﭼﭽﭾﭿﮀﮁ
ﮂ
Вони розмовлятимуть одне з одним пошепки: «Воістину, ви пробули там лише днів із десять!»
Verse 104
Ми краще знаємо про те, що вони кажуть — навіть коли говорить найкращий із них: «Ви пробули там тільки день!»
Verse 105
Тебе запитують про гори. Скажи: «Мій Господь розвіє їх на порох
Verse 106
ﮘﮙﮚ
ﮛ
і перетворить на рівну пустелю.
Verse 107
ﮜﮝﮞﮟﮠﮡ
ﮢ
І ти не побачиш там ні урвища, ні пагорба!»
Verse 108
Того Дня вони підуть за глашатаєм і не зможуть ухилитися від нього. Голоси будуть смиренні перед Милостивим, і ти не почуєш нічого, крім шепоту.
Verse 109
Того Дня не допоможе нічиє заступництво — крім тих, кому дозволив це Милостивий і чиїм словом Він задоволений.
Verse 110
Він знає їхнє минуле й майбутнє, а вони не здатні осягнути Його знанням.
Verse 111
І будуть вони принижені перед Живим, Сущим. І розчарується той, хто ніс тягар своєї несправедливості!
Verse 112
А хто робив добро й був віруючим, той нехай не боїться ні несправедливості, ні образи!
Verse 113
Так Ми зіслали Коран арабською мовою та роз’яснили в ньому погрози. Можливо, вони боятимуться, або ж він буде їм нагадуванням!
Verse 114
Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Тож не поспішай із Кораном, поки не буде завершено одкровення тобі. Скажи: «Господи, додай мені знання!»
Verse 115
Раніше Ми взяли завіт із Адамом, але він забув його. І Ми не знайшли в ньому рішучості!
Verse 116
І коли Ми сказали ангелам: «Вклоніться низько Адаму!» — то вклонилися всі, крім Ібліса, який відмовився.
Verse 117
Тоді Ми сказали: «О Адаме! Воістину, це — ворог тобі й дружині твоїй! Стережися, щоб не вигнав тебе з раю, а то будеш ти нещасним.
Verse 118
Тут ти не голодуватимеш, не ходитимеш роздягнений,
Verse 119
ﮐﮑﮒﮓﮔﮕ
ﮖ
не страждатимеш від спраги й від спеки!»
Verse 120
Але почав нашіптувати йому шайтан, говорячи: «О Адаме! Чи не показати тобі дерево вічності й неминущої влади?»
Verse 121
Вони скуштували з нього та й побачили наготу свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа свого й заблукав.
Verse 122
ﯗﯘﯙﯚﯛﯜ
ﯝ
Але потім Господь обрав його, прийняв каяття й наставив на прямий шлях.
Verse 123
Аллаг сказав: «Вийдіть із раю обоє! Нащадки ваші будуть ворогами одне одному! Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним.
Verse 124
А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!»
Verse 125
Він скаже: «Господи! Чому ти воскресив Мене сліпим? Я ж був зрячим!»
Verse 126
Аллаг скаже: «Так само, як Ми показували тобі Наші знамення, а ти забув їх, і ти будеш забутий сьогодні!»
Verse 127
Отак Ми винагороджуємо тих, хто був порушником та не увірував у знамення Господа свого. А покарання в наступному житті — сильніше й довговічніше!
Verse 128
Чи не привело їх на прямий шлях те, що Ми знищили стільки поколінь перед ними! Вони ходять по руїнах домівок їхніх — у цьому знамення для обдарованих розумом!
Verse 129
Якби не попереднє слово Господа твого та не встановлений строк, [покарання] було б негайним!
Verse 130
Май терпіння до того, що вони кажуть, і прославляй Господа свого перед сходом і заходом сонця; прославляй у нічні часи та вдень — можливо, ти будеш задоволений!
Verse 131
Не заглядайся на те, чим Ми наділили деяких людей, щоб випробувати їх. Це — блиск земного життя, а винагорода Господа твого краща й довговічніша!
Verse 132
Накажи своїй родині звершувати молитву й будь у ній терплячим. Ми не просимо в тебе наділу, а Ми самі наділяємо тебе. А порятунок — для богобоязливих !
Verse 133
Запитують [невіруючі]: «Чому він не прийде до нас із якимось знаменням від Господа його?» Та чи не з’явився їм ясний доказ –у давніх сувоях?
Verse 134
Якби Ми знищили їх покаранням раніше за [Мухаммада], то вони б сказали: «Господи наш! Чому Ти не відіслав до нас посланця? Ми пішли б за його знаменнями ще перед тим, як стали приниженими й зганьбленими!»
Verse 135
Скажи: «Всі чекають [Часу]! Чекайте й ви! Тоді ви дізнаєтеся, хто йде прямим шляхом!»
تقدم القراءة